2-а Самуїлова

Розділ 24

1 І зно́ву запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана́ Давида проти них, говорячи: „Іди, перелічи Ізраїля та Юду!“

2 І сказав цар до Йоава, вождя́ ві́йська, що з ним: „Перемандру́й серед усіх Ізраїлевих племе́н від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, — і я пізна́ю число цього наро́ду“.

3 І сказав Йоа́в до царя: „Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та на́що пан мій, цар, уподо́бав собі таку річ?“

4 Та цареве слово до Йоава та на військо́вих провідникі́в перемогло́. І вийшов Йоав та військо́ві провідники́ від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ.

5 І перейшли вони Йордан, і таборува́ли в Ароері, з правого бо́ку міста, що лежить в сере́дині долини Ґаду та при Язері.

6 І прийшли вони до Ґілеаду та до кра́ю Тахтім-Ходші. І прийшли́ до Дан-Яану, і навко́ло до Сидо́ну.

7 І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви.

8 І мандрували вони по ці́лому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму.

9 І дав Йоав цареві число пере́ліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витяга́ють меча, а Юдиного мужа — п'ятьсот тисяч чоловіка.

10 І збенте́жилося Давидове серце, як перелі́чив він народ. І сказав Давид до Господа: „Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого́ раба, бо я дуже немудро вчинив!“

11 І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

12 „Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу́ Я на тебе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ її тобі“.

13 І прийшов Ґад до Давида, і розпові́в йому та й до нього сказав: „Чи при́йдуть тобі сім літ голоду в твоїм кра́ї, чи теж три місяці твого́ втіка́ння перед ворогами твоїми, а вони тебе гна́тимуть, чи теж буде три дні морови́ця в твоїм Кра́ї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну́ я Тому, Хто послав мене“.

14 І сказав Давид до Ґа́да: „Сильно скорблю́ я! Нехай же впаде́мо ми до Господньої руки, „бо велике Його милосе́рдя“, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

15 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі від ра́нку й аж до ча́су умо́влення, — і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдеся́т тисяч чоловіка...

16 І простя́г той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб ви́губити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти́ свою руку!“ А Ангол Господній був при то́ці євусе́янина Аравни.

17 І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побива́в серед народу, і проказав: „Я ось згрішив, і пішов проти Зако́ну. А ці ві́вці, — що́ зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!“

18 І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: „Устань, постав Господе́ві жертівника на току́ євусе́янина Аравни“.

19 І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь.

20 І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі.

21 І сказав Аравна: „Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба?“ А Давид відказав: „Купити від тебе цього то́ка, щоб збудувати же́ртівника для Господа, — і буде стримана зараза від наро́ду“.

22 І сказав Аравна до Давида: „Нехай пан мій, цар, ві́зьме, і нехай принесе́ жертву, що́ добре в оча́х його. Дивися, — ось худоба на цілопа́лення, а молоті́лки та я́рма — на дро́ва.

23 Усе віддає́ Аравна, о ца́рю, цареві“. І сказав Аравна до царя: „Господь, Бог твій, нехай уподо́бає Собі тебе!“

24 І сказав цар до Аравни: „Ні, — бо тільки куплю́ від тебе за ці́ну, і не принесу́ да́рмо цілопа́лень Господе́ві, Богові моєму“. І купив Давид то́ка й худобу за срібло п'ятидесяти́ ше́клів.

25 І Давид збудува́в там же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І Господь був убла́ганий для Кра́ю, — і була стри́мана зараза від Ізра́їля.

2-я книга Царств

Глава 24

1 Гнев Господень опять воспламенился на Израиля, и побудил Давида против них, говоря: пойди, сочти Израиля и Иуду.

2 И сказал царь Иоаву, военачальнику, который был при нем: обойди все колена Израилевы, от Дана до Вирсавии, и сделайте перепись народу, чтобы мне знать число народа.

3 И сказал Иоав царю: да умножит Господь, Бог твой, народ во сто крат против того, сколько его есть, и очи господина моего царя да увидят сие! Но для чего господин мой царь хочет делать сие?

4 Но царское слово превозмогло Иоава и начальников войска; и пошел Иоав и начальники войска от царя делать перепись народу Израильскому.

5 И перешли они Иордан, и остановились станом в Ароере, на правой стороне города, который среди долины Гадовой, и у Иазера.

6 И пошли в Галаад и в землю Тахгим и ходили до Дан-Иаана, и кругом до Сидона.

7 И ходили к укрепленному городу Тиру и во все города Евейские и Ханаанские, и вышли на южную часть Иудеи в Вирсавию.

8 Таким образом обошли всю землю, и по прошествии девяти месяцев и двадцати дней, пришли в Иерусалим.

9 И представил Иоав царю число сочтенного народа; и было Израильтян восемь сот тысяч человек сильных, обнажающих меч, и Иудеев пять сот тысяч человек.

10 Сердцу Давидову стало больно после того, как он исчислил народ. И сказал Давид Господу: весьма согрешил, что это сделал; и ныне, Господи, прости вину раба твоего; ибо я очень несмысленно сделал.

11 Когда встал Давид поутру, слово Господне было к Гаду пророку, прозорливцу Давидову, и сказано:

12 Пойди скажи Давиду, так говорит Господь: три казни Я предлагаю тебе, избери себе одну из них, которую бы совершить над тобою.

13 И пришел к Давиду и возвестил ему, и сказал ему: придти ли к тебе семи годам голода на землю твою, или три месяца бегать тебе от врагов твоих, и они будут преследовать тебя, или быть три дня моровой язве на земле твоей. И теперь размысли, что мне отвечать пославшему меня.

14 И сказал Давид Гаду: я в большой тесноте, но пусть падем от руки Господней, ибо велико милосердие Его, а не от руки человека пусть я паду.

15 И навел Господь язву на Израиля от утра до назначенного времени, и умерло народа от Дана до Вирсавии семьдесят тысяч человек.

16 И когда простер руку свою ангел на Иерусалим, чтобы погубить его, тогда раскаялся Господь о сем зле, и сказал ангелу, погубляющему народ: довольно! теперь опусти руку твою. Ангел же Господень был тогда подле гумна Аравны Иевусеянина.

17 И сказал Давид Господу, когда увидел он Ангела, поражающего народ, и сказал: вот я согрешил, и я виновен, а сии овцы, что сделали? Итак да будет рука Твоя на мне и на доме отца моего.

18 И пришел Гад к Давиду в тот день, и сказал ему: пойди, поставь жертвенник Господу на гумне Аравны Иевуссеянина.

19 И пошел Давид по слову Гада, так, как повелел ему Господь.

20 И взглянул Аравна, и увидел царя и рабов его, идущих к нему; и вышел Аравна, и поклонился царю лицем своим до земли.

21 И сказал Аравна: для чего пришел господин мой царь к рабу своему? И сказал Давид: купить у тебя сие гумно, чтобы соорудить жертвенник Господу, дабы остановилось поражение народа.

22 И сказал Аравна Давиду: пусть возьмет и вознесет господин мой царь, что угодно ему; вот, волы для всесожжения, и молотильные машины и снаряд воловий для дров.

23 Все сие, царь, Аравна дает царю. И сказал Аравна царю: Господь, Бог твой, да будет милостив к тебе!

24 На сие сказал царь Аравне: нет, я покупаю у тебя за деньги, и не вознесу Господу, Богу моему, всесожжения даром. И купил Давид гумно и волов за пятьдесят сиклей серебра.

25 И соорудил там Давид жертвенник Господу, и принес всесожжение и благодарственные жертвы; и умилостивился Господь к земле, и остановилось поражение Израиля.

2-а Самуїлова

Розділ 24

2-я книга Царств

Глава 24

1 І зно́ву запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана́ Давида проти них, говорячи: „Іди, перелічи Ізраїля та Юду!“

1 Гнев Господень опять воспламенился на Израиля, и побудил Давида против них, говоря: пойди, сочти Израиля и Иуду.

2 І сказав цар до Йоава, вождя́ ві́йська, що з ним: „Перемандру́й серед усіх Ізраїлевих племе́н від Дану аж до Беер-Шеви, і перелічіть народ, — і я пізна́ю число цього наро́ду“.

2 И сказал царь Иоаву, военачальнику, который был при нем: обойди все колена Израилевы, от Дана до Вирсавии, и сделайте перепись народу, чтобы мне знать число народа.

3 І сказав Йоа́в до царя: „Нехай же Господь, Бог твій, додасть до народу в сто раз стільки, скільки є, а очі мого пана, царя, бачать. Та на́що пан мій, цар, уподо́бав собі таку річ?“

3 И сказал Иоав царю: да умножит Господь, Бог твой, народ во сто крат против того, сколько его есть, и очи господина моего царя да увидят сие! Но для чего господин мой царь хочет делать сие?

4 Та цареве слово до Йоава та на військо́вих провідникі́в перемогло́. І вийшов Йоав та військо́ві провідники́ від царя, щоб перелічити Ізраїлів народ.

4 Но царское слово превозмогло Иоава и начальников войска; и пошел Иоав и начальники войска от царя делать перепись народу Израильскому.

5 І перейшли вони Йордан, і таборува́ли в Ароері, з правого бо́ку міста, що лежить в сере́дині долини Ґаду та при Язері.

5 И перешли они Иордан, и остановились станом в Ароере, на правой стороне города, который среди долины Гадовой, и у Иазера.

6 І прийшли вони до Ґілеаду та до кра́ю Тахтім-Ходші. І прийшли́ до Дан-Яану, і навко́ло до Сидо́ну.

6 И пошли в Галаад и в землю Тахгим и ходили до Дан-Иаана, и кругом до Сидона.

7 І прийшли вони до твердині Цор й до всіх міст хіввеянина та ханаанеянина, і вийшли до Юдиного Неґеву, до Беер-Шеви.

7 И ходили к укрепленному городу Тиру и во все города Евейские и Ханаанские, и вышли на южную часть Иудеи в Вирсавию.

8 І мандрували вони по ці́лому краю, і прийшли в кінці дев'яти місяців та двадцяти днів до Єрусалиму.

8 Таким образом обошли всю землю, и по прошествии девяти месяцев и двадцати дней, пришли в Иерусалим.

9 І дав Йоав цареві число пере́ліку народу. І було Ізраїля вісімсот тисяч сильних мужів, що витяга́ють меча, а Юдиного мужа — п'ятьсот тисяч чоловіка.

9 И представил Иоав царю число сочтенного народа; и было Израильтян восемь сот тысяч человек сильных, обнажающих меч, и Иудеев пять сот тысяч человек.

10 І збенте́жилося Давидове серце, як перелі́чив він народ. І сказав Давид до Господа: „Я дуже згрішив, що зробив це! А тепер, Господи, відсунь же провину Свого́ раба, бо я дуже немудро вчинив!“

10 Сердцу Давидову стало больно после того, как он исчислил народ. И сказал Давид Господу: весьма согрешил, что это сделал; и ныне, Господи, прости вину раба твоего; ибо я очень несмысленно сделал.

11 І встав Давид рано вранці, а Господнє слово було до пророка Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

11 Когда встал Давид поутру, слово Господне было к Гаду пророку, прозорливцу Давидову, и сказано:

12 „Іди, та й скажеш Давидові: Так сказав Господь: Три карі кладу́ Я на тебе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ її тобі“.

12 Пойди скажи Давиду, так говорит Господь: три казни Я предлагаю тебе, избери себе одну из них, которую бы совершить над тобою.

13 І прийшов Ґад до Давида, і розпові́в йому та й до нього сказав: „Чи при́йдуть тобі сім літ голоду в твоїм кра́ї, чи теж три місяці твого́ втіка́ння перед ворогами твоїми, а вони тебе гна́тимуть, чи теж буде три дні морови́ця в твоїм Кра́ї? Подумай тепер та й ріши, яке слово верну́ я Тому, Хто послав мене“.

13 И пришел к Давиду и возвестил ему, и сказал ему: придти ли к тебе семи годам голода на землю твою, или три месяца бегать тебе от врагов твоих, и они будут преследовать тебя, или быть три дня моровой язве на земле твоей. И теперь размысли, что мне отвечать пославшему меня.

14 І сказав Давид до Ґа́да: „Сильно скорблю́ я! Нехай же впаде́мо ми до Господньої руки, „бо велике Його милосе́рдя“, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

14 И сказал Давид Гаду: я в большой тесноте, но пусть падем от руки Господней, ибо велико милосердие Его, а не от руки человека пусть я паду.

15 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі від ра́нку й аж до ча́су умо́влення, — і померло з народу від Дану й аж до Беер-Шеви сімдеся́т тисяч чоловіка...

15 И навел Господь язву на Израиля от утра до назначенного времени, и умерло народа от Дана до Вирсавии семьдесят тысяч человек.

16 І простя́г той Ангол свою руку на Єрусалима, щоб ви́губити його, та Господь пожалував щодо того зла. І сказав Він до Ангола, що вигубляв серед народу: Забагато тепер, попусти́ свою руку!“ А Ангол Господній був при то́ці євусе́янина Аравни.

16 И когда простер руку свою ангел на Иерусалим, чтобы погубить его, тогда раскаялся Господь о сем зле, и сказал ангелу, погубляющему народ: довольно! теперь опусти руку твою. Ангел же Господень был тогда подле гумна Аравны Иевусеянина.

17 І сказав Давид до Господа, коли побачив того Ангола, що побива́в серед народу, і проказав: „Я ось згрішив, і пішов проти Зако́ну. А ці ві́вці, — що́ зробили вони? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого!“

17 И сказал Давид Господу, когда увидел он Ангела, поражающего народ, и сказал: вот я согрешил, и я виновен, а сии овцы, что сделали? Итак да будет рука Твоя на мне и на доме отца моего.

18 І прийшов того дня Ґад до Давида, та й сказав йому: „Устань, постав Господе́ві жертівника на току́ євусе́янина Аравни“.

18 И пришел Гад к Давиду в тот день, и сказал ему: пойди, поставь жертвенник Господу на гумне Аравны Иевуссеянина.

19 І пішов Давид за словами Ґадовими, як наказав був Господь.

19 И пошел Давид по слову Гада, так, как повелел ему Господь.

20 І виглянув Аравна, і побачив царя та його слуг, що йдуть до нього. І вийшов Аравна, і вклонився цареві обличчям своїм до землі.

20 И взглянул Аравна, и увидел царя и рабов его, идущих к нему; и вышел Аравна, и поклонился царю лицем своим до земли.

21 І сказав Аравна: „Чого прийшов пан мій, цар, до свого раба?“ А Давид відказав: „Купити від тебе цього то́ка, щоб збудувати же́ртівника для Господа, — і буде стримана зараза від наро́ду“.

21 И сказал Аравна: для чего пришел господин мой царь к рабу своему? И сказал Давид: купить у тебя сие гумно, чтобы соорудить жертвенник Господу, дабы остановилось поражение народа.

22 І сказав Аравна до Давида: „Нехай пан мій, цар, ві́зьме, і нехай принесе́ жертву, що́ добре в оча́х його. Дивися, — ось худоба на цілопа́лення, а молоті́лки та я́рма — на дро́ва.

22 И сказал Аравна Давиду: пусть возьмет и вознесет господин мой царь, что угодно ему; вот, волы для всесожжения, и молотильные машины и снаряд воловий для дров.

23 Усе віддає́ Аравна, о ца́рю, цареві“. І сказав Аравна до царя: „Господь, Бог твій, нехай уподо́бає Собі тебе!“

23 Все сие, царь, Аравна дает царю. И сказал Аравна царю: Господь, Бог твой, да будет милостив к тебе!

24 І сказав цар до Аравни: „Ні, — бо тільки куплю́ від тебе за ці́ну, і не принесу́ да́рмо цілопа́лень Господе́ві, Богові моєму“. І купив Давид то́ка й худобу за срібло п'ятидесяти́ ше́клів.

24 На сие сказал царь Аравне: нет, я покупаю у тебя за деньги, и не вознесу Господу, Богу моему, всесожжения даром. И купил Давид гумно и волов за пятьдесят сиклей серебра.

25 І Давид збудува́в там же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І Господь був убла́ганий для Кра́ю, — і була стри́мана зараза від Ізра́їля.

25 И соорудил там Давид жертвенник Господу, и принес всесожжение и благодарственные жертвы; и умилостивился Господь к земле, и остановилось поражение Израиля.

1.0x